Буджак - место, где здорово!
Недорогой отдых на Черноморском побережье Украины. Экологически чистые территории. Зеленый туризм! Базы отдыха, частный сектор. Прямые контакты.

 

Краткая справка по Татарбунарам и Татарбунарскому району Одесской области

В самой середине Буджацкой степи расположен город с удивительным названием Татарбунары. Буджак находится между реками Дунай и Днестр и назван так в честь хана Буджея, который правил в этой местности при монголо-татарах.

История этого поселения уходит в седое прошлое. Эту местность отличает редкое явление природы - фонтанами, которые сами бьют со скал на возвышенности и дают начало реки. Именно это способствовало возникновению поселений на протяжении тысячелетий в жаркой безлесной степи.

Здесь проходил один из «шелковых путей» из Азии в Европу.

Основным доказательством проживания человека в этой местности, являются многочисленные курганы, разбросанные по всей Бессарабии, в том числе и вокруг г. Татарбунары. Курганы свидетельствуют о том, что здесь проживали люди еще во II -IV тысячелетии до н.э.

Среди народов, населявших степь киммерийцы (IV - I тысячелетие до н.э.), скифы (IV век до н.э - начало I тысячелетия), сарматы, гунны, половцы, татары, болгары, славяне (тиверцы, угличи), греки, молдаване, турки и др.

Еще Гомер писал о киммерийцах, которые проживали в степях северного Причерноморья. Они осуществляли походы в Малую Азию, и дошли до Египта. В одной из частей Библии «Книга Бытия», относящейся к VIII веку до н.э. под именем Гомера упоминаются киммерийцы, слуги господни.

В середине II века в Буджацкую степь вторглись племена половцев-кочевников. Ученые свидетельствуют, что на территории Татарбунар находился главный стан половецких ханов. Существовала версия, что река Каяла из «Слова о полку Игоревым» - это Когыльник, на берегах которой стоит г. Татарбунары. Когда-то Когыльник (200 км протяженность, бассейн – 2350 кв.км.) была судоходной. По ней сплавляли зерно для продажи в Европу и Азию. Название реки происходит от «когелы» - трава (турецкий).

На территории Татарбунарского района раскопан курган царицы амазонок. Именно здесь герои греческого эпоса об аргонавтах встречались с амазонками.

Исторические справки для любителей зеленого туризма Черноморского побережья

Павел Свиньин, русский писатель, издатель, журналист и редактор, художник, историк, географ, коллекционер: «Источники вытекают из-под холма, на котором лежат руины древней крепости. Татар-Бунар - есть остаток небольших каменных замков, построенных генуэзцами».

Иоганн Тунманн, немецкий географ: «Татар-Бунар - был прежней столицей «команских князей» (половцев) и назывался Карабуна.

Эвлия Челеби, турецкий путешественник писал, что в начале XVI века правитель Очаковского Яйлета Кенан - паша построил здесь крепость для защиты караван-путей от татар по аналогу Очаковской крепости: четырехугольная с башнями по краям. В 1636-37 годах крепость разрушили татары, а в 1646г. заново отстроена.

В сентябре 1770 г. крепость Татар-Бунар взяли российские войска (Русско-турецкая война). Потом возвратили Оттоманской Порте. И вновь Татарбунары присоединен согласно Бухарестскому трактату в результате компании 1806-1812г.г. По указу царя крепость в г. Измаиле и г. Татарбунары взорваны в стратегических целях.

1816г. - в селении постоянно проживает 76 семей (365 человек). -1818г.- население увеличилось в три раза за счет насильственного переселения крестьян из центральных губерний России; беглых крестьян; солдат, которым наделили земли.

1827 -1848г.г. возросло количество большого рогатого скота в два раза и раз в две недели проходили Татарбунарские базары, где продавались гурты по 300-400 голов скота.

Городок быстро развивался. В средине 19 века - 16 лавок, 2 питейных дома, 2 винных подвала.

Во второй половине 19 века Татарбунары превратились в мукомольный центр южной Бессарабии - 2 водяных и 18 ветряных мельницы.

1870г. - немецкий колонист Д. Изерт основал ткацкую мануфактуру (в последствии суконная фабрика).

Население: 1870г.- 3490 человек, 1890г. -4087, 1913гю- 6227человек. 1870г.- открыт санитарный участок, где работал один фельдшер. 1878г. открылось двухклассное мужское училище. 1879г. открылась одноклассная женская гимназия. 1890г. открыта школа грамотности при церкви.

Основная деятельность населения - виноградарство, хлебопашество, скотоводство.

Город строился из камня ракушняка и бута, который добывался здесь же. Поэтому под городом и прилегающих территориях сохранились катакомбы, закрытые з 60-х годах двадцатого века. Все дома, построенные в 19в, начале 20 века имеют глубокие, выложенные камнем подвалы.

Многонациональное население (114 наций) обусловило сплав культур и отсутствие межнациональной вражды. Элементы одежды, быта и языка носят характерные черты разных народов. Именно это отражает «Сельская Бессарабская усадьба «Меланья».

 

 

Туристичний потенціал татарбунарськго району

1

Стислий фізико-географічнийопис району (загальна площа району, наявність річок, озер, лісів)

Татарбунарський район розташований у південно-західній частині Одеської області. Межує на півночі з Саратським, на сході з Білгород-Дністровським, на північному заході з Арцизьким, на півдні з Кілійським районами.

Лежить у межах Причорноморської низовини. Розташований у степовій зоні.

Площа 174.8 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя – 114,2 тис. га, з них рілля 103.6 тис. га.

За характером рельєфу район представляє собою рівнину з основним напрямком схилу – з півночі на південь. Територія являє собою водороздільне плато, яке перехрещується з півдня на північ долинами, пересихаючих річок та балок (Дракція, Нерушай, Казійська, Адиіса) та інші. По території району протікають такі річки: Когильник, Фонтанка, Сарата, Алкалія, Хаджидер.

Високий природно-ресурсний потенціал району представлений водними ресурсами ( акваторія Чорного моря, 13 солоних озер, 4 водосховища).

Найважливіші природні багатства району – лікувальні грязі та сірководневі мінеральні джерела. В районі є запаси будівельного каменю (вапняку), будівельного піску.

2

Стислий історичний опис району

У середині XI століття в наслідок розпаду Золотої орди Буджак потрапив під владу молдавського князівства, яке з 1456 року являлось залежним від Туреччини. З того часу почався період майже 300 - літнього турецького панування. Під час російсько-турецьких воєн 1768-1774 рр. і 1787-1791рр. Татарбунари знаходилися під владою Росії і заселялися українцями і росіянами. Великий потік переселенців спостерігався в 1804-1805 рр., коли задунайські запорожці одержали дозвіл селитися « по ордах татарських». У 1807 році сюди перенесли і резиденцію кошового Задунайської Січі. За козаками край почали заселяти відставні солдати російської армії. Населення Буджака збільшувалося і за рахунок біглих кріпосних з центральних і східних регіонів України.

Історія краю XX століття налічує знаменні події, що визначають долю краю щодо його приналежності до тієї або іншої держави:

- 1905 -1917 рр. - з'їзд селян Південної Бессарабії, який ухвалив рішення про приєднання до Всеросійського селянського суспільства, вибори волосного комітету.

- 1917 рік -1918 рік - початок окупації Бессарабії Боярською Румунією, бої місцевого населення з румунськими і німецько-австрійськми окупаційними військами.

- 1918-1924 рр. - румунська земельна реформа, результатом якої стало захоплення половини земель, що належала місцевому населенню, підпільна боротьба проти загарбників.

- 16 вересня 1924 року - Татарбунарське повстання, поразка, масовий терор.

- 1940 рік - звільнення Бессарабії, почалася колективізація.

- в червні 1940 року після возз’єднання Бессарабії з Українською Радянською Соціалістичною республікою було визначено новий адміністративно-територіальний розподіл та на УІІ сесії Верховної Ради СРСР створено Татарбунарський район в складі Ізмаїльської області.

- 1941 рік - фашистська окупація.

- 1944 рік – звільнення від німецько-фашистських загарбників.

Після закінчення війни почалося створення колгоспів і артілей. Найвідомішим господарством краю того часу став колгосп ім. Татарбунарського повстання, яким керував В.З.Тур.

У лютому 1954 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Ізмаїльська область, в тому числі і Татарбунарський район ввійшли до складу Одеської області.

У лютому 1959 року, за рахунок ліквідації Тузлівського району відбулось укрупнення Татарбунарського району, яким він залишився і по теперішній час.

 

 

3

Кількість населених пунктів та чисельність населення

Населення Татарбунарського району – 41 970 чол., у тому числі 30,2 тис. чол. сільського та 10.7 тис. чол. міського населення. Густота – 37.6 чол. на 1 кв. м. Населення проживає в 36 населених пунктах (із них одне місто та тридцять п’ять сіл, які входять до 1-єї міської та 18 сільських рад).

В районі проживає 47 національностей. Найчисельніші з них: українці – 29,7 тис. чол., болгари – 4,78 тис., молдовани – 3,9 тис., росіяни – 2,68 тис., цигани – 166, гагаузи – 101.

Із загальної кількості населення району трудові ресурси складають 20, 5 тис. людей.

4

Транспортна інфраструктура (сполучення між обласним та районним центром, а також між районним центром і населеними пунктами району)

Адміністративним, господарським та культурним центром району є місто Татарбунари. Воно розташоване понад річкою Когильник, що впадає в озеро Сасик. Від обласного центру знаходиться за 165 км. До найближчої залізничної станції Сарата (на лінії Одеса – Ізмаїл) – 24 км.

Районна мережа автошляхів складає 273,8 км. у тому числі: автошляхи державного значення – 9.4 км, обласного – 85.4 км, місцевого – 179 км. Усі населені пункти мають автошляхи сполучення з райцентром. Район перетинає автошлях міжнародного значення Рені – Одеса - Ростов.

5

Зв'язок (покриття району стаціонарними мережами та мобільним зв’язком)

Зв’язок в районі здійснюється через АТС на 2200 номерів і 21 поштове відділення зв’язку. Функціонує також мобільний зв'язок «Київстар» та «UMS».

В районі є кабельне телебачення, до мережі якого підключилися біля 1000 абонентів.

6

Місця розміщення (готелі, мотелі, кемпінги; їх адреси, ємність та умови проживання)

В центрі міста Татарбунари розташований готель «Татарбунари» - вулиця Карла Маркса. Ємність готелю – 30 ліжко-місць. Кількість осіб, які користуються послугами закладу – більше 1000 чоловік на рік.

7

Об'єкти громадського харчування(кількість і місця розташування)

Торгові заклади представлені в районі підприємствами райспоживспілки і приватними підприємствами. В основному це продовольчі магазини, аптеки, магазини меблів, побутової техніки. Всього 287 постійно діючих та сезонних закладів роздрібної торгівлі. Чисельність працівників зайнятих в торгівлі – 2273 чол.

Татарбунарській сільськогосподарський ринок широко відомий за межами району. Ринок вдало розташований щодо автотраси Одеса – Рені. Окрім сільгосппродукції на ринку представлені промислові товари в широкому асортименті. В цілому, торговий оборот ринку є найзначнішим в районі.

8

Заклади охорони здоровя (кількість і місцезнаходження)

Медична допомога населенню здійснюється центральною районною лікарнею на 210 ліжок, 5-ма дільничними лікарнями, 6-ма лікарськими амбулаторіями та 17-ма ФАПами. , відділення швидкої та невідкладної допомоги та 10-ю аптеками.

9

Наявність об’єктів туристичного бізнесу та туристичний продукт, який вони пропонують

На території Татарбунарського району розташовані три зони відпочинку в селах Приморське „Рассейка”, в с. Лебедівка і „Катранка” в с. Лиман. Загальна протяжність морського берега – біля 50 км. Кількість баз відпочинку – 120. Сезонне оздоровлення відпочиваючих, екскурсійне обслуговування туристів.

10

Наявність об’єктів відвідування та їх стислий опис:

Пам’ятники ім. Татарбунарського повстання, Пушкіну, Барінову, меморіал загиблим воїнам в Великій Вітчизняній війні, Жіночий Спасо-Преображенський монастир Одеської єпархії (с. Глибоке), районний історико-краєзнавчий музей, Будинок Дитячої творчості, сільська садиба.

- історичні місця

Татарбунарський район розташований в південно-степовій частині Бессарабії, яка одержала назву Буджак (татарське - кут). Сама назва Татарбунари татарського походження, що означає колодязь або джерело. На території міста і сьогодні існує безліч джерел і колодязів з водою різної мінералізації.

Назви в цій місцевості відображають величну історію краю, що поселив у себе представників 47 національностей, які наситили край своїм колоритом і створили унікальну суміш слов'янських, тюркських і романських культур.

М'який теплий клімат межиріччя Дністра і Дунаю поблизу Чорного моря зробили Буджак привабливим для поселення ще із стародавніх часів. На території районного центру і в околицях знайдені залишки поселень і курганні поховання бронзової ери ( ІІІ- почало І тис. р. до н.е.), скіфські поховання (V-IV тыс. р. до н.е.) і поселення черняховської культури (II-V тыс. р. н.е.), останки поселень представників усатовської культури (III тыс. р. до н.е.), бронзової ери (II вік до н.е.). Крім того на цих землях кочували печеніги і половці, розміщувалася резиденція половецьких ханів (Карабуна), пізніше кочували татарські орди.

Сучасне населення краю - нащадки переселенців. Село Білолісьє було столицею задунайських козаків (Акмангит). Інші села були засновані відставними суворовськими солдатами, переселенцями з Болгарії (1928 рік), біженцями з Полтавської і ін. губерній, вівчарями - муканмі, вихідцями з Австрії. Населення Буджака збільшувалося і за рахунок збіглих кріпосних з центральних і східних регіонів України. Переселенці приносили на нові землі свій устрій, звичаї, культуру. В результаті процесу взаємопроникнення, культури багатьох народів, що поселилися тут, склали багатогранну, колоритну культуру народу Буджакського степу. Багатий край багато раз переходив з рук в руки різним державам. Це і боярська Румунія, і фашистська Німеччина, і Радянська республіка Україна. Матеріали про історію краю зберігаються в численних краєзнавчих сільських і районному музеях.

- релігійні споруди

На території району діють 19 православних церкв та жіночий монастир, які підпорядковані УПЦ Московського патріархату. Протестантські релігійні організації представлені церквами Євангелістських християн-баптистів, «п’ятидесятників», свідків Єгових, християн-адвентистів 7-го дня та християн віри євангельської Церкви Ісуса Христи (харизмати), Свято-Преображенський жіночий монастир Одеської єпархії. Всього 25 християнських протестантських громад.

- старовинні маєтки

На території району старовинних маєтків не має.

- об'єкти паркової культури

Практично в кожному населеному пункті району насаджені сквери. В місті Татарбунари знаходиться парк ім. Татарбунарського повстання.

- археологічні місця великої історичної цінності

На території району знаходяться об’єкти культурної спадщини, що представляють історичну цінність. У кожному населеному пункті встановлені пам’ятники та пам’ятні знаки воїнам загиблим в роки Великої Вітчизняної війни, бойових дій в Афганістані, які знаходяться під наглядом територіальних громад. Всього пам’яток історії – 62 одиниці.

Пам`ятники архітектури: Жіночий Спасо-Преображенський монастир (с. Глибоке); Собор Різдва Пречистої Богородиці (с. Лиман); Свято-Миколаївська церква (с. Тузли). Всього пам’яток архітектури – 9 одиниць.

Археологічні пам`ятники : 48 одиниць (група курганів на території району) досліджених з 1961р. по 1976 р.

З кінця 40-х років починають розкопуватися кургани і лише у середині 60-х років, у зв'язку з будівництвом Татарбунарської зрошувальної системи, на захід від озера Сасик розвернулися великі роботи по розкопці курганів.

Знахідки залишків дерев'яних колісниць у села Вишневе з цільними, без спиць, колесами, кам'яні статуї людей або людиноподібних богів із зброєю в руках (антропоморфні стели), залишки укріплених поселень мідно-кам'яного століття дозволяють стверджувати, що племена ямної культури займалися не тільки полюванням, але і скотарством.

Наконечники стріл, копій, дротиків, залишків луків і шабель - найпоширеніші і частіші знахідки в курганах Причорномор’я. У похованні знатного печеніга 12 століття у села Трапівка знайдений пояс, що складається з набору срібних блях, наконечника і пряжки, з вишуканими рослинним орнаментів.

Залишки монет, знайдених в одному з поховань середньовічного могильника у села Дивізія. До робіт у села Дивізія було розкопано вже п'ять подібних могильників у сіл Нерушай, Новоселиця і Кочкувате.

Деякі знахідки зберігаються в історико-краєзнавчих музеях району і області.

 

- історичні промислові об'єкти

Історичних промислових об’єктів на території району не має.

- музеї та галереї

Татарбунарський історико–краєзнавчий музей був заснований в 1960 році. Спочатку музей називався музеєм історії Татарбунарського повстання проти окупації Румунією в 1924 році.

Сьогодні в історико – краєзнавчому музеї діють 8 залів та картинна галерея. Кожен зал присвячений певному періоду історії краю та його відомих мешканців. Для огляду представлені матеріали, пов’язані з археологією краю, історією його заселення, предмети побуту та знаряддя праці XVII – XX ст. Край, заселення якого відбувалося численними народами починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків і закінчуючи задунайськими запорожцями, відставними солдатами російської армії, нащадки яких сьогодні населять район.

Основні теми експозиції – етнографія, Татарбунарське повстання 1924 року, період Великої Вітчизняної війни, епоха колгоспів (ілюстрації до історії життя старшого покоління та розвитку краю в цілому), спортивна слава Татарбунарщини, творчість митців та поетів рідного краю.

Особливе місце займає картинна галерея, яка розташована у трьох залах, де представлені роботи Одеського художника Віктора Шарапенка (1916 – 1989 р.р.) – більше 150 робіт: масло, акварель.

Відвідавши історико – краєзнавчий музей можна побачити історію чудового краю, кочовими народами названого Буджак.

В районі також працюють:

- музей В. Висоцького с. Базар’янка, керівник – Гресь В.Г.

- Етнографічно-історичний музей Т.Г. Шевченка с. Базар’янка, існує з 1989 р., керівник - Гресь В.Г.

- Шкільний історико-краєзнавчий музей с.Тузли, існує з 1999 р., керівник – Шевченко Є.Д..

- Шкільний історико-краєзнавчий музей с.Приморське, існує з 1985 р., керівник – Швайка С.М.

- традиції та урочисті церемонії (дати проведення)

Щороку фестиваль молдавської культури «Мерцішор» - 1 березеня;

Раз на два роки обласний фестиваль духових оркестрів – друга декада травня;

Щороку на курортах району свято «Івана Купала» - липень;

Фестиваль народної творчості «Бессарабський вінок» - жовтень;

Фестиваль-конкурс «Играй гармонь» - червень;

Фестиваль-конкурс сімейних колективів району – вересень;

Свято української пісні «Пісня – душа народу» – листопад;

Свято міста – серпень;

Районний фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості “Ранкова зіронька”, який проводиться у трьох вікових категоріях;

Тематичні концерти та вечори відпочинку.

- природоохоронні зони

2 лютого 1971 року в містечку Рамсар (Іран) було прийнято Рамсарську конвенцію або «Конвенцію про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів». Членами Конвенції стали 96 держав світу, в тому числі Україна, яка ратифікувала її в 1996 році і нараховує 22 водно-болотних угіддя міжнародного значення. У тому числі озеро Сасик та система лиманів Шагани-Бурнас-Алібей.

В 1993 році рішенням Одеської обласної ради був затверджений перелік територій, зарезервованих для подальшого заповідання. До цього переліку ввійшли об'єкти Татарбунарського району (Алібей, Аліяга, Карачаус, Приморська коса, Когильник, Лебедівка, Хаджидер, Шагани, Бурнас, Джантшейський) загальною площею 6800 га.

В 1994 році Наказом Президента був затверджений перелік цінних територій для першочергового заповідання. В нашому районі Верхів’я Сасика та оз. Малий Сасик зарезервовані для включення до Дунайського біосферного заповідника.

Флора та фауна. Рослинний покрив тягнеться суцільною смугою на відстані від 100 до 150 м від урізу води. Тут він найщільніший і представлений найбільшою кількістю видів рослин занесених до охоронних списків різного рангу: місцевого, загальнодержавного та міжнародного. На цій смузі домінує полін мітластий, пісковий, колосняк чорноморський. Є окремі екземпляри деревно-чагарникових рослин: дикої маслинки вузьколистої, тамариксу галузистого.

Рослини що занесені до європейського Червоного списку: козельці дніпровські, миколайчики приморські, катран понтійський, молочай щебриковидний. Прилиманні фітоценози займають найширші смуги у порівнянні з іншими фітоценозами пересипу. Їх ширина становить 20-100 м. Найбільші площі займають суцільні зарості очерету, ситника , лободи. На окремих засолених ділянках спостерігаються угрупування кохії, солесосів, содника.

На схилах лиману «Бурнас» рослинний покрив представлений полиново-тонконогими та тонконогими флорокомплексами з не багатьма видами. На верхніх терасах спостерігається ярусність насаджень. Найчастіше у трав`янистому ярусі можна побачити рослини притаманні полиновим. Вздовж берега є штучні лісосмуги, які розташовані переривчасто . У найкращому стані насадження софори японської, дубу та айланту.

На узбережжі лиману «Алібей» добре почувають себе лісосмуги сформовані софорами. На правому березі лиману розташоване лісове урочище «Жовтий яр», яке є місцем перебування великої кількості тварин.

Трав’янистий покрив лиману «Карачаус» представлений полиново-злаковими формаціями з домінуванням полину австрійського, тонконога, бромуса та аназанти.

На узбережжі лиману «Малий Сасик» спостерігаються зарослі очерету які зустрічаються у різних місцях та на пісках , солонцях: полини та віниччя. Всього виявлено на усіх водоймищах 83 види рослин.

Знайдено 10 видів комах, які занесені до Червоної Книги України, один до списку рідкісних видів Міжнародного союзу охорони природи (емпуза піщана, красотіл пахучий, вусач земляний, брахіцерус, томарес нагеля, махаон, криптохіл, мегахіла, ксилокопа, ктир гігантський. Таким чином узбережжя лиманів має суттєве практичне значення, як резерват для корисних видів бджолиних.

Фауна птахів даної території унікальна. Піщано-мулисті острови та коси, очеретяні зарості, солончакові ділянки. На акваторії Тузлівських лиманів та прилеглих до них територіях реєструється біля 240 видів птахів 19 рядів. З них 28 видів занесено до Червоної книги України. Ссавці представлені 23 видами 7 рядів. Сучасний стан ссавців занесених у Червону книгу України (3 види) потребує спеціальних досліджень. Всього існує 29 видів риб, 6 видів амфібій, 10 видів рептилій, 184 видів птахів.

- місця відпочинку

Курортні території сел Лебедівка, Приморське (Рассейка) і Лиман (Катранка) розташовані біля берега моря, але відрізняються мікрокліматом і рівнем організації життєдіяльності баз відпочинку, яких налічується всього 120.

Окрім баз відпочинку існує ще і приватний сектор, який охоче приймає гостей за невелику платню. Іноді умови мешкання в приватному секторі набагато кращі за ті, що можуть запропонувати бази відпочинку промислового підприємства. Більшість баз відпочинку є будиночками літнього типу стан яких залежить від можливостей базового підприємства. Проте, за останні роки велика частина об'єктів знайшла справжніх власників, зацікавлених в постійних клієнтах, тому намітилася тенденція реконструкції існуючих і створення нових. Вже сьогодні на кожному з курортів є житловий фонд із зручностями в номерах і гарячою водою.

Годування відпочиваючих забезпечують столові і невеликі кафе із стандартним набором блюд. Різноманітити годування південними овочами і фруктами відпочиваючі можуть, відвідавши ринки, де місцеві жителі пропонують молоко, сир, рибу, картоплю. Особливий попит має копчена і в'ялена риба, яку пропонують у величезному асортименті, і домашнє виноградне вино, яке у кожного господаря має неповторний смак і колір. Починаючи з червня можна дозволити собі кавун або диню. Продуктові і не продуктові магазини пропонують все, до чого звик міський житель.

- рекреаційний потенціал

Рекреаційні ресурси краю невідривно пов’язані з його водними ресурсами і представлені морським узбережжям (довжиною біля 50 км) та акваторіями мілководних лиманів, що розташовані здовж морського узбережжя. Ланцюг лиманів починається лиманом Сасик, за яким слідує Джантшейський, малий Сасик, Шагани, Будури, Карачаус, Алібей, Хаджидер, Курудіол, Солоне та Бурнас. Піщана смуга, що відокремлює лимани від моря завширшки 50-400м, а її висота 1,5-3,0м над морем. Татарбунарський район має найбільшу довжину пляжів в Одеській області. Третина всіх придатних для рекреації пляжів припадає на Татарбунарський район. Такі величезні простори вигідно поєднані з віддаленістю цього регіону від промислових центрів, що дуже добре впливає на якість морської води.

На території району виділяють групи мінеральних вод, перспективних для розвитку рекреаційно-туристичного комплексу: сірко-водневі, йодо-бромні; лікувальна дія яких визначається різноманітним сполученням солей, в тому числі гідрокарбонатно-натрієві, хлоридно-сульфатні та сульфатно-хлоридні; хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатні натрієві; гідрокарбонатно- хлоридно- натрієві та хлоридно-гідрокарбонатні натрієві.

Бальнеологічні ресурси озер за своїм складом придатні для лікувального застосування при захворюваннях органів опорно-рухового апарату, центральної та периферичної нервової системи, серцево-судинної системи, органів травлення, гінекологічних захворювань, хвороб шкіри.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1499 затверджено перелік водних об’єктів, що відносяться до категорії лікувальних із запасами грязей, що можуть використовуватися для лікування цілого спектру різноманітних захворювань, в якому вказані озера Сасик, Бурнас, Алібей, Шагани.

Татарбунарський район розташований в зоні зі сприятливими для життєдіяльності кліматичними умовами, що обумовлено теплим помірно-континентальним кліматом та довгим жарким літом. Віддаленість від транзитних автомобільних, залізничних та суднохідних шляхів дозволяє дотримуватися на території допустимих рівнів шуму та уникати забруднення навколишнього середовища специфічними продуктами їх діяльності.

Розміщення сіл саме у межах 30-хвилинної доступності транспортом дає змогу створювати на базі таких сіл місця проживання обслуговуючого персоналу та винести за межі курортів всі екологічно несприятливі об’єкти (пральні, авто заправки, майстерні та інш.).

Потенційно тут можуть лікуватися більше 40 тис. рекреантів. Середня тривалість періоду комфортного літнього відпочинку на морських узбережжях становить 120 сонячних днів на рік.

- можливості для мисливства та рибальства

Природні можливості регіону створили умови для організації проведення в районі мисливського та рибальського відпочинку. Для цього створено Татарбунарське товариство мисливців та риболовів.

Поряд з водосховищами розташовані населені пункти, жителі яких традиційно ведуть тут любительське рибальство. Зручне географічне положення водоймищ дає можливість організації спортивного лову для жителів району, області та інших регіонів України.

В даний час організацію любительського і спортивного рибальства проводить Асоціація «Риболовецькі господарства озера Сасик» відповідно до «Порядку здійснення любительського спортивного рибальства» затвердженого Ухвалою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 р. за № 1126 і за узгодженням з басейновим управлінням Одесарибвод і Держуправлінням екоресурсів в Одеській області.

Враховуючи необхідність впорядкування і контролю, а також в цілях забезпечення безпеки любительського і спортивного рибальства на водосховищі Сасик Одеським центром ЮгНІРО визначені ділянки, перш за все, із зручними доступами до водоймища.

Ділянка №1 розташована на південь від села Трапівка в районі ГНС-2 по обидві сторони греблі протяжністю по 100 м і углиб водоймища 50 м.

Ділянка №2 розташована в районі села Борисівка від острова у бік Шаганської коси від 150 м в довжину і 50 м углиб водоймища.

Ділянка №3 розташована в районі Шаганської коси (село Глибоке), довжиною 100 м, углиб водоймища 50 м.

Ділянка №4 розташована на косі, що відділяє озеро Сасик від моря з боку села Приморське, протяжністю ділянки 1500 м і углиб водоймище 50 м.

Вони зручні для лову риби, як з берега, так і з самого водоймища. Дані ділянки є впродовж багатьох років традиційними місцями любительського рибного лову. При нормі 5 м на одного рибака вони забезпечують одночасний лов риби з берега до 390 рибаків.

- селянські садиби, підготовлені для прийому гостей

Время Меланія Петрівна, м. Татарбунари, в. Єнгельса, №22, моб. тел. +38096xxxxxxx

Мороз Альбіна Константинівна, с. Приморське, в. Леніна, 18.

Добавить отзыв
Уважаемые пользователи! Не на всех базах есть интернет, не у всех владельцев есть время для просмотра комментариев. Поэтому просьба: уточняйте наличие номеров и цены по телефонам!